Шлюбний договір- не даннина моді, і не панацея від всіх бід

Після складання списку гостей, заповнення запрошень ручка все ще у ваших руках? Може, і не треба її відкладати? Можливо, хтось з вас визнає обов'язковим пунктом програми передвесільних приготувань складання серйозного юридичного документа - шлюбного договору. Сімейний кодекс дає майбутньому подружжю право укласти шлюбний договір, тобто самостійно визначати свої майнові права і обов'язки в період шлюбу і на випадок його скасування. Закономірне питання: чи є шлюбний договір панацеєю від всіх можливих конфліктів, чи може це лише дань моді? Невірні обидва варіанти відповіді. Істина, як це часто буває, - посередині.

ШЛЮБНИЙ ДОГОВОР В шлюбному контракті подружжя має право задекларувати встановлений законом режим спільної власності. В цьому випадку все майно, нажите під час шлюбу, належатиме їм в рівних долях. Крім того шлюбний договір надає можливість встановити відмінний від запропонованого законодавством режим поділу майна подружжя.

Більш того, якщо виходити з існуючої юридичної практики, найчастіше умови шлюбного договору визначають майно яке буде передано кожному з подружжя в разі розірвання шлюбу.
Оскільки документ може декларувати положення як про наявні, так і про майбутні надбання, а вступаючі в шлюб не знають що їм належатиме надалі, в договорі обов'язково вказуються чіткі критерії визначення права кожного з подружжя на те або інше майно. Найбільш простий і поширений спосіб - внести до договору умову, що збільшує долю в загальному майні одного з подружжя. Наприклад, положення про те, що в разі розлучення дружина, що узяла на себе турботу про неповнолітніх дітей, отримує 3/4 долі загального майна.

Проте найголовніше - це роз'яснення, яким чином формуватиметься спільна власність, яке майно відноситься до <добра> кожного з подружжя. Наприклад, чи буде квартира, придбана в шлюбі, спільною власністю, якщо вона куплена за рахунок засобів від продажу дошлюбного майна одного з подружжя.

Молодожони мають право внести в шлюбний договір цілий ряд положень, що визначають їх майнові стосунки в шлюбі. Найбільш поширеними є наступні:

-зобов'язання по наданню матеріальної допомоги батькам одного із подружжя;
-найменування конкретних предметів, які визнаються власністю кожного з подружжя;
-визначення прав і обов'язків подружжя по взаємному утриманню, способи взаємної участі в доходах, та порядок несення сімейних витрат;
-утримання після можливого розлучення, оплата лікування і відпочинку;
-можливість здобуття дітьми платної освіти;
-умови і місце проживання дітей після розлучення, особливо в разі виїзду одного з батьків за кордон.

Втім, всі умови проживання, виховання і спілкування дітей з розведеними батьками найчастіше виявляються предметом судових розглядів. І треба заздалегідь бути готовим до того, що в більшості випадків підставою для винесення тієї або іншої судової ухвали будуть норми законів, думка органів опіки або судова практика, а зовсім не ваші минулі домовленості з колишнім чоловіком.

ШЛЮБНИЙ ДОГОВОР Незайвим буде торкнутися в договорі питання можливих боргів одного з подружжя, вказати, на кому лежить обов'язок по відшкодуванню дошлюбних <запозичень>, визначити, яким чином оформляються боргові зобов'язання майбутньої сім'ї по відношенню до сторонніх осіб, з якого майна погашаються позикові засоби.
Найбільш далекоглядні громадяни вказують в шлюбному договорі обов'язковість спільного проживання впродовж всього шлюбу або вносять положення, згідно якому все придбане одним з подружжя в період роздільного проживання є його власністю і не підлягає подальшому розділу. Ця, на перший погляд, зайва умова допомагає у разі, коли подружжя, не оформляючи розірвання шлюбу, фактично припиняє шлюбні стосунки.

У договір можуть бути включені також інші положення, але лише ті з них, які стосуються майнових стосунків подружжя. Отже при всіх можливостях шлюбного договору все ж таки є певні обмеження.

Обмеження стосуються перш за все особистих немайнових стосунків між подружжям, зокрема їх прав відносно дітей. Наприклад, договір не може передбачити форми участі у вихованні дітей і в догляді за ними, якщо ці форми не обмежуються виключно несенням витрат. Подружжя не може також своєю угодою погіршувати положення дитяти. Так, майбутні батьки не мають права вказати в договорі суму аліментів на неповнолітню дитину меншу, ніж визначає закон. Також, наприклад, не можна внести до договору положення, що забороняє дитяті після розлучення спілкуватися з сім'єю іншого чоловіка, і т. д.

Серйозні обмеження шлюбного договору пояснюються положеннями цивільного законодавства, згідно якого є неприпустимим позбавлення і обмеження правоздатності і дієздатності громадян. Виходячи з даних норм, неможливо включити в документ обов'язок одного чоловіка передавати у власність іншому все нажите під час шлюбу майно або всі отримувані доходи. Не можна брати на себе і зобов'язання, що обмежують свободу заповіту.
Всі ці не <можна!> варто засвоїти заздалегідь, аби через якийсь час, якщо він, звичайно, настане, не попасти в халепу. Бо недотримання перерахованих обмежень веде до визнання укладеного договору недійсним. Словом, побоюйтеся в своєму документі наявності хоч тіні того, що юристи іменують <кабальністю операції>.

Звідси застереження: якщо ви вже вирішили укласти договір, з надзвичайною прискіпливістю віднесіться до вибору професіоналів, за допомогою яких ви його складатимете. Вас, наприклад, відразу повинен насторожити той факт, що прямо на початку бесіди з вами співробітник юридичної фірми пропонує проект типового договору. Який може бути типовий документ, якщо люди і їх життєві обставини настільки індивідуальні? Адже йдеться не про договори купівлі-продажу, які теж, втім, мають нюанси.

Складання шлюбного договору вимагає не лише досконального володіння конкретною життєвою ситуацією вступаючих в шлюб, розуміння їх вимог до угоди, але і хороших юридичних знань в галузі цивільного і родинного права. Тому роботу над документом слід доручити кваліфікованому юристові, а краще адвокатові, який володіє ще і практичним досвідом розгляду в суді справ, пов'язаних з родинними правовідносинами. Інакше ви можете виявитися розчарованими неможливістю виконання умов вашого шлюбного договору. І тоді, як показує практика, ефектом від укладеної угоди буде не зменшення розбіжностей між подружжям, а, навпаки, їх значне посилення.

Проте навіть грамотно складений шлюбний договір не зможе вирішити всі можливі проблеми раз і назавжди, не позбавить вас від необхідності вміти домовлятися зі своїм партнером, особливо по питаннях немайнового характеру.
Якщо ви і тепер, з'ясувавши всі підводні камені, рифи і приємні піщані ділянки, все-таки визнали доцільним укладення шлюбного договору, вам необхідно знати ще деякі тонкощі.
Шлюбний контракт може укладатися як у будь-який його період шлюбу, так і до його реєстрації . Складений, до оформлення законного союзу, договір набирає чинності лише з дня державної реєстрації шлюбу. ШЛЮБНИЙ ДОГОВОР Шлюбний договір складається у письмовій формі і підлягає обов'язковому нотаріальному засвідченню. Зробити це можна за місцем проживання одного з подружжя або по місцю реєстрації шлюбу. При цьому необхідно мати на увазі, що шлюбні договори, які містять умови, що стосуються нерухомого майна, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Однобічна відмова від виконання шлюбного договору не допускається. Але документ може бути змінений або розірваний у будь-який час за угодою подружжя, яка також здійснюється у письмовій формі і підлягає нотаріальному засвідченню. Але на вимогу одного з молодожонів шлюбний контракт може бути розірваний або змінений за рішенням суду. Підстави і порядок розірвання договору встановлені Цивільним Кодексом.

Час дії документа закінчується у момент припинення вашого шлюбу, за винятком зобов'язань, які обумовлювались шлюбним контрактом на період який починається після розлучення.
Дуже хотілося б, щоб викладене вище ніколи вам не знадобилося. Хто ж, одружуючись, думає про розлучення? Але, як це не банально, у житті трапляється всяке. І саме це можливе <всяке>, тобто розлучення, дає можливість оцінити достоїнства шлюбного договору.

Додати коментар/відобразити коментарі